11.3. Поняття психологічного подолання (coping strategies) і його варіації

Життєвий стиль не тільки формується у важких ситуаціях, він в них і проявляє себе. Існують різні способи подолання життєвих складнощів (у психології їх називають coping strategies від англ. долати). Психологічне подолання – це індивідуальний спосіб взаємодії з ситуацією відповідно до її логіки, значущості в житті людини і її психологічних можливостей. У широкому сенсі слово «coping» включає всі види взаємодії суб'єкта із завданнями зовнішнього або внутрішнього характеру – спроби опанувати або пом'якшити, звикнути або відхилитися від вимог проблемної ситуації.

Наскільки б не відрізнялися між собою індивідуальні форми психологічного подолання, вони зводяться до двох полюсів: 1) вирішення проблеми (об'єктно-орієнтоване подолання), 2) зміна власних установок відносно ситуації (емоційно-орієнтоване подолання). До першого типу відносять реальне вирішення проблеми, «випрямлення» ситуації, пошук додаткової інформації, звернення до соціальної підтримки. Другий тип включає відкидання проблеми, навмисна відмова від пошуку інформації (подібно до страуса, що зариває голову в пісок), заниження самооцінки і на цій підставі - відмова від боротьби («це мені не під силу»), емоційна експресія (гнів, відчай, скорбота).

Деякі автори найважливішими вважають три способи емоційно-орієнтованого психологічного подолання: 1) самозвинувачення, що виражається в критиці, жалю, повчаннях самому собі; 2) уникнення, при якому людина продовжує поводитися, начебто нічого не відбулося; 3) тлумачення – марні надії, коли людина сподівається на диво.

Можна виділити, також, п'ять сфер життєдіяльності людини, що «підживлюють» її дії у важкий період: 1) пізнання і уявлення, 2) відчуття, 3) відносини з людьми, 4) духовність і 5) радощі фізичного буття. Критеріями ефективності подолання є, по-перше, об'єктивний дозвіл проблемній ситуації і, по-друге, відновлення психічного благополуччя людини: пониження тривожності, ослаблення психосоматичної симптоматики. Надійним показником ефективності «coping» вважається і ослаблення відчуття вразливості до стресів, зникнення страху перед дійсністю.

На сьогоднішній день отримані деякі дані про середню ефективність різних форм «coping». Найбільш дієвим все-таки є об'єктивний дозвіл проблеми, заснований на активній, інструментальній життєвій позиції людини. Найменше ефективними є уникнення і самозвинувачення у всіх варіантах, заниження своїх можливостей і ін.

Психологічне подолання, є змінною, залежною, принаймні, від двох чинників – особистості суб'єкта і реальної ситуації. Деякі автори виділяють як третій чинник очікувану соціальну підтримку, і це зрозуміло: залежно від міцності психологічного «тилу» людина може поступати рішуче або, навпаки, уникати зіткнення з реальністю. Очевидно, що опір суб'єкта обставинам може істотно мінятися залежно від того, наскільки загрозливою і керованою представляється йому ситуація і як він оцінює свої можливості, тобто знову ж таки від його Я-концепції.

Існує залежність психологічного подолання від статі, віку і соціального середовища людини. Жінки, випробовуючи пригніченість, прагнуть думати про можливі причини свого стану. Зверненість до причин, прагнення «ретельно обдумати», що супроводжується зайвим фокусуванням на проблемі, збільшує уразливість жінок до депресії. В цілому для жінок у важких ситуаціях характерніше пасивне пристосування, надія і очікування, а чоловікам, навпаки, характерніше інструментальне відношення до світу, прагнення його переробити, змінити за своїм образом і подобою. Вони схильні відгородитися від депресивних станів, концентруючись на діяльності, залучаючись до фізичної активності.

Що ж до вікових закономірностей, то вони пов'язані з реальною можливістю контролювати ситуацію. Тому активне психологічне подолання характерне для людей молодого і зрілого віку, а пасивне – для дітей і людей похилого віку, залежність яких від світу вища внаслідок того, що вони або ще не придбали, або вже втратили частину життєвих сил.

Для гарного самопочуття бажано, щоб проблеми, які постають перед людиною, злегка перевершували її реальні можливості. І якщо для активної людини середнього віку відхід від проблем є неконструктивним (тому що реальність знов нагадуватиме про себе, а невирішені проблеми мають властивість повторюватися), то для людини похилого віку прагнення «перевернути світ», здається вже несуттєвим бажанням. Досліджено, що літні люди почувають себе набагато щасливіше і відчувають тривалішим життя, коли вони мають можливість самостійно робити вибір в поточних життєвих подіях, наприклад, самим визначати режим дня (коли вставати і лягати, чим харчуватися і як проводити вільний час).