logo search
dyf psyhol

1.6. Внутрішній і зовнішній статус диференціальної психології

Схема, яка буде викладена нижче, являється досить важливою для всього курсу диференціальній психології, оскільки вона обкреслює внутрішню і зовнішню межі диференціально-психологічного знання, тісно дотичного з багатьма розділами людинознавства.

Рис. 7. Статус диференціальної психології в системі людинознавства

Зовнішній статус визначається верхніми і нижніми межами, що примикають до досліджуваної нами області, проходять від фізики сенсорних систем людини, через генетику і фізіологію, до психології особистості.

Внутрішній статус визначається сферою перетину підструктур прикордонних областей знання, утворених в результаті виокремлення в них диференціально-психологічного аспекту: статево-вікові відмінності і відмінності в розвитку, групові відмінності, особистісні та типологічні відмінності, диференціальна психофізіологія і психофізика, психогенетичні моделі детермінації людських відмінностей. У стислому вигляді рис. 7 як би передає основний семантичний простір, обкреслений змістом даної книги.

Ключові терміни розділу: варіативність поведінки, час реакції, диференціально-психологічна парадигма, життєва психологія, індивід, індивідуальна психологія, ієрархічна структура суб'єкта, інтегральна індивідуальність, особистість, спостереження, наукові знання, природа людських відмінностей, прикладне людинознавство, порівняльний аналіз, типологічна психологія, універсальні дихотомії, характерологія, еволюційна теорія особи.

Запитання для перевірки знань

  1. Розкажіть про давні науки, які стали передумовами виникнення диференціальної психології.

  2. В чому суть блоків, які складають фундамент науки про відмінності між людьми.

  3. Розкажіть про завдання диференціальної психології.

  4. Розкажіть про основні відмінності між людиною і вищими тваринами.

  5. Розмежуйте поняття «індивідуальність» та «особистість».

Запитання на самостійне опрацювання

    1. Основні міфи диференціальної психології, які або ускладнюють поступальний розвиток знання, або направляють його в помилковому напрямі.

    2. Універсальні дихотомії людинознавства.

Література

  1. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2 т. М: Педагоги­ка, 1982.

  2. Либин А.В. Применение графической психодиагностической ме­тодики в проф консультационной работе //Диагностика спо­собностей и личностных черт учащихся / Под ред. В.НДружинина. Саратов: СГУ, 1989, С.69—82.

  3. Либин А. В. Стилевые особенности познавательных процессов и учебная деятельность// Способности и обучение. М.: Наука, 1991.С.102-П5.

  4. Павлов К И Лекции о работе больших полушарий головного мозга. М., 1952.

  5. СтреляуЯ. Роль темперамента в психическом развитии. М.: Прог­ресс, 1986.

  6. Мерлин B.C. Очерк интегрального исследования индивидуаль-

ности. М.: Педагогика, 1986

  1.