dyf psyhol

6.4. Темперамент у структурі особистості

Темперамент і почуття.

Сангвінічний темперамент.

Спосіб відчування сангвініка можна довідатися за допомогою наступних проявів. Це людина безтурботна, повна надій; кожній речі вона надає великого значення. А через хвилину вже перестає про неї думати. Вона чесно обіцяє, але не тримає свого слова, тому що вона до цього недостатньо глибоко обміркувала, чи буде в змозі вона виконати обіцянку.

Меланхолійний темперамент.

Людина меланхолійного типу темпераменту надає усьому, що її стосується, великого значення, скрізь знаходить причини для побоювань і звертає увагу насамперед на труднощі.

Холеричний темперамент.

Про нього говорять, що він гарячий, спалахує швидко, як солома, але при поступливості інших незабаром остигає. У його гніві немає ненависті, і він надає перевагу тим, хто скоріше йому уступає. Його діяльність швидка, але нетривала.

Флегматичний темперамент.

Флегма означає відсутність афекту, а не інертність (безжиттєвість).

Темперамент і діяльність.

Динамічні риси особистості виступають не тільки в зовнішній манері поведінки, не тільки в рухах - вони виявляються і в розумовій сфері, у сфері спонуки, в загальній працездатності. Природно, особливості темпераменту позначаються в учбових заняттях і в трудовій діяльності. Але головне полягає в тому, що відмінності в темпераментах - це відмінності не у рівні можливостей психіки, а у своєрідності їхніх проявів.

Встановлена відсутність залежності між рівнем досягнень, тобто кінцевим результатом дій, і особливостями темпераменту, якщо діяльність протікає в умовах, які можна визначити як нормальні. Таким чином, незалежно від ступеня рухливості або реактивності індивіда в нормальній, не стресовій ситуації результати діяльності в принципі будуть однаковими, оскільки рівень досягнень залежатиме головним чином від інших чинників, особливо від рівня мотивації і здібностей. Разом з тим дослідження, що встановлюють цю закономірність, показує, що залежно від темпераменту змінюється спосіб здійснення самої діяльності.

Залежно від особливостей темпераменту люди розрізняються не кінцевим результатом дій, а способом досягнення результатів. Були проведені дослідження з метою встановити залежність між способом виконання дій і особливостями темпераменту. У цих дослідженнях розглядався індивідуальний стиль діяльності як шлях до досягнення результатів або спосіб рішення певної задачі, обумовленої головним чином типом нервової системи. Результати досліджень переважної більшості авторів, незалежно від особливостей досліджуваних груп і експериментальних ситуацій, в яких вивчався типовий для даних індивідів спосіб виконання дій, показують, що саме тип нервових процесів, робить істотний вплив на формування певного стилю діяльності.

Перед сангвініком слід безперервно ставити нові, по можливості цікаві завдання, що вимагають від нього зосередженості і напруги. Необхідно постійно включати його активну діяльність і систематично заохочувати його зусилля.

Флегматика потрібно залучити в активну діяльність і зацікавити. Він вимагає до себе систематичної уваги. Його не можна перемикати з одного завдання на інше. Відносно меланхоліка недопустимі не тільки різкість, грубість, але і просто підвищений тон, іронія. Він вимагає особливої уваги, слід вчасно хвалити його за проявлені успіхи, рішучість. Негативну оцінку слід використовувати якомога обережніше, всіляко пом'якшуючи її негативну дію. Меланхолік - найвідчутніший і вразливий тип, з ним треба бути гранично м'яким і доброзичливим.

Від темпераменту залежить, яким способом людина реалізує свої дії, але при цьому не залежить їх змістовна сторона. Темперамент виявляється в особливостях протікання психічних процесів. Впливаючи на швидкість спогаду і міцність запам'ятовування, побіжність розумових операцій, стійкість і переключеність уваги.

Темперамент і характер.

Темперамент треба строго відрізняти від характеру. Темперамент жодною мірою не характеризує змістовну сторону особистості (світогляд, погляди, переконання інтереси і тому подібне), не визначає цінність особистості або межі можливих для даної людини досягнень. Він має лише відношення до динамічної сторони діяльності.

Хоча темперамент, не може визначати відношення особистості, її прагнень, і інтересів, її ідеалів, тобто всього багатства змісту внутрішнього життя людини, проте характеристика динамічної сторони має істотне значення для розуміння складного образу поведінки людини, характеру людини. Те, наскільки людина проявляє врівноваженість в поведінці, гнучкість, динамічність і експансивність в реакціях, говорить про якісні особливості особистості і її можливості, що певним чином позначааються на трудовій і суспільній діяльності індивіда. Таким чином, темперамент не є чимось зовнішнім в характері людини, а органічно входить в його структуру.

Відношення особистості, її переконання, прагнення, свідомість необхідності і боргу дозволяють долати одні імпульси, тренувати інші, щоб організувати свою поведінку відповідно до суспільних норм.

Темперамент не визначає шлях розвитку специфічних особливостей характеру, темперамент сам змінюється під впливом якостей характеру. Розвиток характеру і темпераменту в цьому сенсі є взаємообумовленим процесом.

Темперамент і культура поведінки.

Культура поведінки визначається не тільки знанням моралі, принципів і норм поведінки, а й моральною вихованістю в цілому, стійкими звичками і манерою поведінки. Іншими словами, прояв темпераменту залежить від загальної культури людини. Якщо темперамент буде володіти людиною, управляти її поведінкою, то завжди виникає небезпека розвитку небажаних рис особистості. Холеричний темперамент може зробити людину нестриманою, різкою, схильною до постійних емоційних вибухів. Сангвінічний темперамент може довести людину до легковажності, схильності розпалюватися, поверховості й нестійкості почуттів. При меланхолічному темпераменті у людини можуть вироблятися зайва сором'язливість, надмірна замкнутість, схильність повністю поринати у власний світ переживань. Флегматичний темперамент може зробити людину в'ялою, інертною, часто байдужою до будь-яких подій. Усвідомлення позитивних і негативних проявів свого темпераменту і вміння володіти, управляти ним — одне з найважливіших завдань самовиховання. Основний і найуніверсальніший шлях пристосування темпераменту до вимог діяльності — формування індивідуального стилю людини. Це система прийомів і способів дій, характерна для даної людини і доцільна для досягнення успішного результату. При цьому добираються такі прийоми і способи, що найбільше відповідають темпераменту. Індивідуальний стиль діяльності не з'являється у людини сам по собі, стихійно. Він формується в процесі навчання і виховання. Одна з важливих умов виникнення індивідуального стилю — свідоме, творче ставлення до виконаної роботи. Індивідуальний стиль виникає тільки тоді, коли людина шукає доцільніші прийоми і способи, які допомагають їй досягти найкращих результатів. Тому індивідуальний стиль найвиразніше проявляється у кращих працівників, майстрів своєї справи. Таким чином, завдяки пластичності нервової системи створюються можливості для формування потрібного типу поведінки.

Запитання для перевірки знань

Роль І.Канта у вченні про темперамент.
Проаналізуйте наукову основу теорії побудови темпераменту, запропоновану І.П.Павловим.
Охарактеризуйте взаємозв’язок темпераменту і характеру.
В чому полягає суть теорії про темперамент Імануїла Канта?
Що позитивного є в теорії Гіппократа?
Яким чином культура поведінки впливає на темперамент.

Запитання на самостійне опрацювання

Охарактеризуйте вплив типу темпераменту на подружню сумісність.
Яка особливість роботи у підготовці до іспитів, залежно від типу темпераменту?

Література

Крысько В.Г. «Социальная психология». - М., 2001. - С. 100-101.
Максименко С.Д. Загальна психологія. Підручник. - 2-ге вид., переробл. і доп. - Вінниця: Нова Книга, 2004. - С. 228-230.
Мирнінко І.Г. Особливості темпераменту // Психологічна газета. - 2007. - № 4.-С. 22-26.
М'ясоїд П.А. Загальна психологія. Навч. посіб. - К.: Вища пік., 1998. – 470 с.
Обозов Н.Н. Психология межличностньых отношений. — К.: Льыбидь", 2000. - 192 с.
Шапар В.Б. Психологічний тлумачний словник. - X.: Прапор, 2004. - 640 с.

Содержание