4.Диференціальні характеристики пізнавальних процесів

Відзначимо, що відмінності в пізнавальній сфері вивчаються як формальні процеси - в цьому випадку говорять про пізнавальну стратегію прийому і обробки інформації; і як змістовні - коли дослідника цікавить сам предмет (точніше, його образ), відбитий в реальності того або іншого процесу.

Можна виділити два основні завдання диференційної когнітології як розділу, що вивчає відмінності між людьми в пізнавальній сфері:

1. Розведення понять усередині певних традиційних конструктів. Звичайно, легше і методологічно безпечніше говорити, наприклад, про одне "концептуально злите" поняття – когнітивний стиль, не надаючи значення рівню, або підструктурі індивідуальності, до якого це явище в даному випадку відноситься (сенсорному, перцептивному, емоційному, особистісному або власне когнітивному). Але тоді як знайти орієнтири у емпірично суперечливих (як наслідок концептуальної заплутаності, а не експериментальної недбалості) гіпотезах і однорівневих, плоских теоретичних конструкціях? Можливо тому диференціація семантичного простору, що задається тим або іншим конструктом, є першим етапом будь-якого диференціально-психологічного дослідження.

2. Співвідношення рівнів аналізу когнітивних феноменів, з метою пошуку конкретних механізмів, що продукують відмінності між людьми в пізнавальній сфері.

Зараз багатьом психологам здається очевидним той факт, що люди по-різному чують, бачать і відчувають навколишній світ. Проте, не дивлячись на те, що експериментальна психологія з моменту свого виникнення мала справу з вимірюваннями відчуттів і сприйняття, дивовижний феномен психічних відмінностей був не відразу зрозумілим і оціненим. Парадокс полягає в тому, що суб'єктивні відмінності спочатку вважалися артефактом! Але історія цікава тим, що допущені помилки з часом втрачають свою магічну владу, стають прологом до зроблених на їх основі відкриттів. Вже згадувана історія про двох астрономів, у яких було знайдено відмінності в часі реакції - одній з фундаментальних характеристик сенсорно-перцептивної сфери, - один з перших зафіксованих і очевидних прикладів наочної демонстрації прояву індивідуальних відмінностей в області первинних психічних процесів - відчуттів. Дослідника, що зацікавився "астрономічною історією", в першу чергу хвилювало питання: "Чим були викликані виявлені відмінності у часі реакції?". Можливі відповіді легко класифікувати (проте далеко не так легко верифікувати) поклавши в підставу "базового чинника":

- особливості нервових процесів (психофізіологічний чинник);

- установку або мотивованість (психологічний чинник);

- специфіку стилю (або способу виконання) спостереження (інструментальний, поведінковий чинник) та ін.

Очевидно, Бессель (Bessel, 1822 - див. Hergenhahn 1992), представляючи в друк статтю із статистичними викладеннями, зробленими в результаті спостережень за часом рухової реакції інших людей, також шукав причину виявлених відмінностей в одному з вказаних чинників. Доцільним є представити вищезазначених астрономів в дитинстві, і поспостерігати, чи виявляються базові індивідуальні особливості в поведінці на ранніх стадіях розвитку.