logo search
dyf psyhol

3.3 Принцип взаємозв'язку інтра- та інтеріндівідуальних закономірностей

Вивчення проблеми індивідуальності ведеться в двох зустрічних напрямах:

Досить поширеною помилкою при аналізі структури індивідуальності (інтра-аспект аналізу) є ототожнення "частини" та "цілого" в характеристиці окремих властивостей. Наслідок цього – помилковість у визначенні джерел детерміації тієї чи іншої властивості, характерна для концепцій, заснованих на уявленнях про недиференційовану структуру індивідуальності.

Інша пастка підстерігає деяких прихильників теорії соціального научіння, які вважають, що міжіндивідуальні відмінності (інтер-аспект аналізу) стираються під впливом сили ситуативного чинника. У цьому випадку ситуативно-обумовлена поведінка сприймається дослідниками як стійкий чинник детермінації, нівелюючий відмінності в реакціях і способах суб'єктивної інтерпретації події, похідних від специфіки життєвого досвіду людини.

І в тому, і в іншому випадку відбувається заміна складності симетричного явища простотою асиметричних висновків.

Розподіл області диференціально-психологічних досліджень на три сфери, що відносяться до аналізу відмінностей між окремими людьми, людськими групами та типами людей, має велике значення. Знання індивідуальних відмінностей дозволяє глибше проникнути в таємницю побудови суб'єктивного світу людини. Проте сам феномен індивідуальності виникає як результат взаємопроникнення суб'єктивного та об'єктивного, і в цьому значенні дуже важливо досліджувати груповий статус суб'єкта, який характеризує останнього з точки зору віку і статі, приналежності до відповідної культурної традиції. Однією з найбільш інтригуючих тем диференційної психології є характеристика індивідуальності з боку її приналежності до певного типу. Таким чином, аналіз суб'єкта в диференціальній психології відбувається через виявлення індивідуальних відмінностей, з урахуванням групового статусу, до визначення типу, а потім знов повертається до вивчення законів організації інтраіндивідуальної структури.

Подвійна природа ознак, які вивчає диференціальна психологія, обумовлює їх дослідження як у контексті інтеріндивідуальних відмінностей, так і у зв’язку з аналізом інтраіндивідуальної структури, яка визначає статус даного параметру в системі інших властивостей.