4.1. Дослідження сенсорної сфери новонароджених.

Більшість психологів сьогодні, на думку Поля Фресса (Fress, 1975), згідні з тим, що первинні реакції немовлят, що характеризують їх індивідуальний розвиток, є недиференційованими. Разом з тим, на ранніх етапах життя міжіндивідуальні відмінності в сенсомоторній сфері виявляються в набагато більшому ступені, чим індивідуальні - в силу недиференційованих останніх і більшою спадковою детермінацією спостережуваної варіабельності перших. Ці висновки, засновані на розглянутих нижче експериментальних фактах, спростовують те, що існує в свідомості уявлення : "Немовлята всі на одне обличчя - неможливо відрізнити їх один від одного!". Вже з моменту народження виявляється, що людині взагалі "властиво відрізнятися". Проявляючи зачатки індивідуальності немовлята по-різному реагують на одні і ті ж подразники, наприклад, на гучний шум, яскраве світло або близький фізичний контакт.

Буквально за декілька останніх десятиліть пройшла значна зміна в поглядах учених на специфіку світу немовляти. На зміну уявлень про аморфності первинної стадії взаємодії новонародженого із зовнішньою реальністю прийшло розуміння того, що людська істота прагне з самого початку проявити свою специфіку. У основі таких змін лежать дві причини (Liebert, Wicks-Nelson, 1981). По-перше, спростовано припущення, що сенсомоторні здібності немовлят значно обмежені; по-друге, отримані переконливі докази вибірковості в реагуванні немовлят на отриману інформацію.

Б.Берне (Birns, 1965), вивчаючи реакції тридцяти новонароджених, пред'являв звуки м'яких і грубих тонів, а також прикладав до області стегна жорсткий диск і резиновий наконечник. Тестування проводилося чотири рази у віці від двох до п'яти днів, при цьому спостерігачі реєстрували інтенсивність прояву кожної реакції на стимули. Виявлено, що одні немовлята схильні бурхливо реагувати на всі стимули під час кожного пред'явлення, тоді як інші досить стійко проявляють реакції середньої інтенсивності.

Життєдіяльність людини відбувається у складному та мінливому середовищі, тому вона потребує вміння орієнтуватися в навколишніх умовах і пристосовувати до них свої дії. Знання про зовнішній і свій внутрішній світ людина набуває в ході чуттєвого та логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання, мислення, уяви. Пізнавальна діяльність завжди розпочинається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманні.